«Розповідь сновидінь: цінність сновидіння та спільного ділення снами у стосунках» – у двох частинах.

Author Робі Фрідман – PhD, клінічний психолог, груповий аналітик у приватній практиці в Хайфі, Ізраїль. Викладач і співзасновник Ізраїльського інституту групового аналізу, екс-президент Міжнародної груп-аналітичної спільноти (GASi), Foulkes Lecturer (2018), екс-голова Ізраїльської асоціації групової психотерапії, навчаючий аналітик і супервізор SGAZ (Seminar für Gruppenanalyse Zürich). Коло професійних інтересів: сновидіння, реляційні патології, Матриця Солдата. Разом із Ваміком Волканом і Лордом Джоном Алдердайсом є ведучим проекту IDI (International Dialogue Initiative) з врегулювання конфлікту між Заходом та Ісламом. 

Шановні колеги,

надсилаю вам український переклад статті  

«Розповідь сновидінь: цінність сновидіння та спільного ділення снами у стосунках»  у двох частинах.

У цій роботі автор розгортає груп-аналітичне розуміння сновидіння як не лише індивідуального, а й реляційного та колективного процесу. Йдеться про сновидіння як форму психічного «травлення», що народжується з колективного занепокоєння, проходить через особистий досвід сновидця і завершується спільним опрацюванням у групі  в тому, що Фрідман називає «розповіддю сновидіння».

У Частині I представлено теоретичну рамку: чотириетапний «цикл сновидіння», поняття трансперсональної комунікації, рухому «локацію» опрацювання та принцип роботи зі спільним сновидінням «спочатку особисті відгуки».

У Частині II подано розгорнутий клінічний приклад із груп-аналітичної практики, який демонструє, як сновидіння стає подією групового розуму, запитом на контейнерування і трансформацію реляційних конфігурацій.

На мій погляд, ця стаття має значення не лише для фахівців із групового аналізу. Вона звертається до ширшого кола психотерапевтів і психоаналітиків, які працюють із питаннями колективної тривоги, включення й відкидання, сорому, агресії, реляційної травми та формування спільного простору мислення.

Особливо цінним є переосмислення сновидіння не як «симптому» інтрапсихічного конфлікту, а як носія процесу, що переміщується між людьми, активуючи як інформативний, так і трансформувальний потенціал групи.

Сподіваюся, що цей переклад стане запрошенням до уважного читання, професійної рефлексії й подальших обговорень  у малих групах, навчальних просторах і клінічній роботі.

 

З повагою,

              Taras Levin.