Історія Секції
Історія Секції групової психоаналітичної психотерапії АППУ має чимало подібності з історіями інших шкіл сучасної української психотерапії, які почали з’являтися на рубежі 90-х років ХХ століття, коли внаслідок розпаду Радянського Союзу та проголошенням незалежності України громадянам нашої країни відкрилися небачені раніше можливості контакту з культурою, цінностями та традиціями Західної Європи, у тому числі і психотерапевтичними.
Цю історію можна описати як низку злетів на хвилях ентузіазму, що змінювалися періодами спаду і розчарування – знадобилося чимало часу, терпіння і наполегливості, щоб цей рух набув характер рівномірно поступального і став підживлюватися не стільки надіями на швидке досягнення віддалених цілей, які і тепер не стали набагато ближче ніж спочатку, скільки відчутними результатами колективної діяльності, міцною впевненістю в її важливість і потрібність, зростаючою компетентністю в її здійсненні.
Для українських психотерапевтів, психологів та психіатрів знайомство з груповим аналізом – де б воно не відбулося, чи то у виїзних шатлах на навчання до країн Європи, чи у локальних освітніх проектах, на які охоче приїжджали ділитися своєю майстерністю західні фахівці – стало справжнім одкровенням. На зміну діагностичним кліше приходило знання, наповнене сенсом та змістом. На зміну нозологічних штампів – глибоке розуміння устрою людської душі, її складних проявів у мережі соціальної взаємодії.
У той час нам здавалося, що назавжди в минулому залишаться відсталість та формалізм, що дісталися українській системі охорони психічного здоров’я у спадок від Країни Рад, що схлине безповоротно каламутний потік псевдонаукових та езотеричних практик, що заповнювали ідеологічний вакуум нового часу. Вчителі з Європи здавалися нам тоді небожителями психотерапевтичного Олімпу, носіями водночас і давніх традицій та нового знання, вісниками іншого світу, влаштованого розумніше, справедливіше та краще, ніж той, який ми знали.
Українські адепти групового аналізу, натхненні досвідом відкритого спілкування, взаємного прийняття, довіри та підтримки, який придбали в аналітичних групах під керівництвом європейських колег, стали прагнути до того, щоб закріпити та продовжити цей досвід, розширити коло прихильників методу, впровадити його у повсякденну терапевтичну практику, транслювати свої знання новим поколінням спеціалістів.
Так, із випускників австрійської школи Альтаусзее, київського проекту Міжнародного товариства групового аналізу, Трускавецької школи психотерапії сформувалося коло однодумців, які організували в рамках Асоціації психотерапевтів та психоаналітиків України – одного з перших професійних об’єднань у нашій країні – Секцію групової психоаналітичної психотерапії.
На початку своєї діяльності група ініціаторів Секції була чимало натхненна створенням у низці медичних ВНЗів країни факультетів медичної психології. Свого часу це нововведення вселяло надію на серйозні перетворення у підготовці кадрів та збільшення питомої ваги психотерапевтичної допомоги в українській системі охорони здоров’я. Факультет ряснів яскравими, талановитими студентами, що захоплювались своєю спеціальністю та активно шукали тих знань та вмінь, які могли послужити надійною підмогою у їхній майбутній професійній діяльності. Приємно усвідомлювати, що багато хто з них знайшли цю надійну підмогу в груповому аналізі та освітніх заходах Секції.
На цих заходах виросло та професійно сформувалося ціле покоління фахівців. Разом з ними виріс і тренерський склад Секції, який давно вийшов у своїй діяльності за межі окремих студентських проектів. Це був довгий і важкий шлях становлення, на якому довелося багато подолати і з багатьом довелося змиритися.
Подолати власне невігластво, інертність, нетерпимість до розбіжностей і прагнення задоволення лише особистих амбіцій. Подолати зневіру у власні сили та звичку озиратися на Захід або Схід у нескінченній надії на пророків з будь-якого іншого боку, ніж наш. Змиритися з тим, що простір європейської психотерапії, в який ми були прийняті на рівних, виявився хоч і більш цивілізованим, упорядкованим і розумним, але все ж таки далеким від того райського саду, який бачився нам крізь рожеві окуляри переносних реакцій. Змиритися з тим, що реальні зміни в українській системі охорони психічного здоров’я та освіти залишаються настільки ж важко досяжними, що критична маса професіоналів принципово нового складу, мабуть, має бути набагато більшою для того, щоб ці зміни могли відбутися.
Наше переконання полягає в тому, що груповий аналіз є незамінним інструментом формування таких професіоналів. Аналітична група має не тільки потужний терапевтичний і пізнавальний потенціал. Вона дозволяє міцно засвоїти важливу річ: як особисте благополуччя, так і психічне здоров’я індивіда неможливі без його успішної інтеграції у соціальному оточенні, недосяжні ціною нещастя і неблагополуччя інших; група буває життєздатною лише тому випадку, коли дозволяє пережити приналежність до неї без шкоди для індивідуальних відмінностей та особистого благополуччя людей, які її складають.